
Персональна виставка художніх світлин
фотохудожника Володимира ЛАПШИНА
(НСФХУ, AFIAP)
у фотогалереї О.Купчинського, арт-кав'ярня «Сальвадор Далі», м. Рівне, вул.. Полуботка, 4
Відкриття 23 червня о 17:00
Представлена у галереї О.Купчинського експозиція знайомить рівнян з яскравою і неординарною творчою особистістю - горлівчанином Володимиром Лапшиним. «Сіль землі» у назві виставки - це, перш за все, гордість Донеччини - її люди, шахтарі - чоловіки воістину героїчної професії. Вони щодня ризикують життям; опускаючись на сотні метрів під землю, працюють у складних, небезпечних умовах.
Втім, життя складається не лише з суворих буднів. Закінчивши зміну, шахтарі разом із вугільним пилом і брудом змивають напругу важкої праці. Такі моменти відвертості і щирості «ловить» об'єктивом фотоапарату Володимир Лапшин. Фотомайстер, який і сам спускався під землю, щоб зафіксувати на плівці моменти шахтарського життя, показує своїх персонажів із доброю посмішкою і любов'ю.
У творчості фотохудожника вже давно лейтмотивом звучить тема Донбасу з його суворим на перший погляд, однак, таким рідним і зрозумілим для тих, хто народжений на донецькій землі, пейзажем. Терикони - наймолодші гори на нашій планеті, що виросли серед степів, якими в прадавні часи мандрували під музику вітру кочові племена. Що зберігають у собі ці земні надра, спрямовані з волі людини в небо?
Володимир Лапшин, як справжній художник, у цих грубих відходах промисловості побачив зненацька потужну первозданну красу й відкрив її для глядача. У багатьох фотороботах, представлених на нашій виставці, можна побачити головну діючу особу - терикон, виразний образ, що володіє містичною владою привертати увагу, будити сильні емоції. З'являється навіть жаль до цієї вулканічної пустелі, згадуються слова М.К.Рериха про самітність на вершинах.
Аж раптом, завдяки невтомній творчій натурі фотохудожника, на самотніх вершинах зазвучала музика. Заспівали скрипка, валторна, акордеон. Ніжна, лірична й весела, задерикувата музика наполохала птахів, розбудила дрімаючу енергію териконів, крізь їхні борозни-зморшки сягнула найпотаємніших глибин землі.
Про гармонію людини й природи було сказано чимало. У повсякденній уяві подібна гармонія можлива винятково на тлі казково гарного пейзажу. Володимир Лапшин сміливо ламає ці в'їдливі стереотипи. На перший погляд, побудовані на контрасті, роботи цільні й гармонічні.
Фотохудожником рухає бажання не тільки зробити знімок технічно досконалим, але й наповнити його потужною психологічною й, навіть, філософською складовою.
І нехай музика звучала над териконами лише якусь мить. Її підхопив вітер. І осінньою елегією вона ще довго буде шелестіти в горах, що виросли в степу.
Адреса: Полуботка Гетьмана, 4